Ukrainian Bible

Matthew 8

Matthew

Return to Index

Chapter 9

1

 

 ¶ І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. 

 


2

 

 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! 

 


3

 

 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. 

 


4

 

 Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? 

 


5

 

 Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? 

 


6

 

 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! 

 


7

 

 Той устав і пішов у свій дім. 

 


8

 

 А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!... 

 


9

 

 ¶ А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. 

 


10

 

 І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями. 

 


11

 

 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками? 

 


12

 

 А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі! 

 


13

 

 Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння. 

 


14

 

 ¶ Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять? 

 


15

 

 Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони. 

 


16

 

 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша. 

 


17

 

 І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде. 

 


18

 

 ¶ Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе. 

 


19

 

 І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його. 

 


20

 

 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його. 

 


21

 

 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю. 

 


22

 

 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години. 

 


23

 

 А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників, 

 


24

 

 то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього. 

 


25

 

 А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала! 

 


26

 

 І вістка про це розійшлася по всій тій країні. 

 


27

 

 ¶ Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів! 

 


28

 

 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи. 

 


29

 

 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою! 

 


30

 

 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це! 

 


31

 

 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні. 

 


32

 

 Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. 

 


33

 

 І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля! 

 


34

 

 Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів. 

 


35

 

 ¶ І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку. 

 


36

 

 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха. 

 


37

 

 Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; 

 


38

 

 тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав. 

 


Matthew 10

 

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: