Ukrainian Bible

Luke 18

Luke

Return to Index

Chapter 19

1

 

 ¶ І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон. 

 


2

 

 І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, 

 


3

 

 бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. 

 


4

 

 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. 

 


5

 

 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! 

 


6

 

 І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. 

 


7

 

 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! 

 


8

 

 Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. 

 


9

 

 Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. 

 


10

 

 Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! 

 


11

 

 ¶ Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер. 

 


12

 

 Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. 

 


13

 

 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. 

 


14

 

 Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем. 

 


15

 

 І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув. 

 


16

 

 І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін. 

 


17

 

 І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами. 

 


18

 

 І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла. 

 


19

 

 Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами. 

 


20

 

 І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. 

 


21

 

 Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. 

 


22

 

 І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. 

 


23

 

 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком? 

 


24

 

 І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має. 

 


25

 

 І відказали йому: Пане, він десять мін має. 

 


26

 

 Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має. 

 


27

 

 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте. 

 


28

 

 ¶ А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим. 

 


29

 

 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав, 

 


30

 

 наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. 

 


31

 

 Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. 

 


32

 

 Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. 

 


33

 

 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте? 

 


34

 

 Вони ж відказали: Господь потребує його. 

 


35

 

 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. 

 


36

 

 Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. 

 


37

 

 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, 

 


38

 

 кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті! 

 


39

 

 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! 

 


40

 

 А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме! 

 


41

 

 ¶ І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, 

 


42

 

 і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. 

 


43

 

 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. 

 


44

 

 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх... 

 


45

 

 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців, 

 


46

 

 до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників. 

 


47

 

 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити, 

 


48

 

 але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його. 

 


Luke 20

 

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: